Історія футболу в донбаському місті Краматорськ — дивовижна, просто таки, унікальна.

Приміром, у другій половині 1930-х місцева команда (повна її назва мала такий вигляд: «Авангард» заводу ім. Орджонікідзе»), вважалася другою в області — звичайно, після стахановського «Сталінця» (нинішнього донецького «Шахтаря»). 1939 року вона виграла престижний Кубок Радянської України — так, найсильніші вітчизняні колективи виступали в тому розіграші дублюючими складами, та все ж… По завершенні Другої світової війни настільки високо краматорський футбол уже не підіймався. А за останнє десятиріччя там узагалі сталося щось схоже на локальний Армагеддон: «Авангард» на тривалий час втратив професіональний статус… Однак темна смуга, вочевидь, завершилася, відтак у сезоні-2011/2012 знову маємо змогу бачити Краматорськ у неаматорських змаганнях. Розповісти свої найперші враження з цього приводу ми попрохали наставника авангардівців Сергія Шевченка.

— Ну то які вони — дебютні les impression, яка кажуть французи?

— Відверто кажучи, для мене тут мало нового: я ж багато років працював наставником у друголігових колективах — просто в інших містах. Так, останні приблизно півтора року я не мав стосунку до професіональних українських турнірів, але не думаю, що за час моєї відсутності тут щось радикально змінилося.
 

— Але все ж таки щось змінилося… Поділіться, будь-ласка, власними спостереженнями, набутими за підсумками стартових шести турів.

— Можу відзначити явний прогрес у плані організації: очевидно, через постійне підвищення вимог до клубів другого дивізіону стала помітно покращуватися їхня інфраструктура. Натомість, хоч як прикро це визнавати, поліпшення власне змагального рівня — зокрема майстерності футболістів — я не помітив. Принаймні поки що.
 

— А як розцінюєте старт ввіреної вам команди? Здогадуюся, позитивно: нині «Авангард» на високому третьому місці, відстаючи од лідера всього на два бали.

— Насправді ми не цілком задоволені цим відрізком змагань. Вважаю, що якби не відносні невдачі в окремих матчах (припустімо, як у протистоянні з «Дніпром-2»), мали б іще більшу кількість очок.
 

— Отак-от! Себто плани у вашого клубу серйозні. Одразу виникає питання фінансів: чи надійні тили в «Авангарду»?

— Це питання, радше, не до мене, а до президента нашого ФК… Ми ж не Англія, де й досі панує система не тренерів, а менеджерів: там Алекс Фергюсон, Арсен Венгер й інші відповідають не лише за тренувальний процес, вони також беруть участь у функціонуванні цілої клубної структури (таке і в нас було — за радянських часів). Тоді як в українському футболі наразі вкоренилася інша система — італійська, де наставник має чітке поле роботи, що обмежується власне підготовкою команди до ігор… Єдине, що скажу від себе — у нас міцний фундамент, ми все добре продумали й розрахували.
 

— Ви хочете сказати, що розпланували існування ФК «Авангард» на кілька років уперед? Знаєте, у нашій країні займатися такими речами — справа непевна.

— Розумієте, Краматорськ — велике індустріальне місто, а вітчизняна промисловість безупинно розвивається. Веду до того, що і нашому місті, й у інших індустріальних є потенційні меценати, спонсори — установи, які можуть вкладати гроші у футбол. Питання за тим, аби вони мали бажання робити це. Я дуже сподіваюся, що у Краматорську вже не буде проблем.
 

— Чи є, на вашу думку, перспективи для розвитку другої ліги в цілому?

— Безумовно. Більше того, вважаю, що кожну групу треба розширювати бодай до 18 колективів. І бажано, не за рахунок фарм-клубів (хоча я й не виступаю проти цього явища) — розширювати потрібно, так би мовити, географічний (регіональний) чинник.
 

Володимир БАНЯС, «УФ», ukrfootball.in.ua